Саловейко щебетав - Нє хужє Фурманова

 

Иван Иванович робив у міліції. Робота була проста – взимі напалити печі і прибрати сніг, літом заготовити дровец і перемонтувати замки чи вікна.

Пити Иван Иванович любив чорнило – Рубін, Золоту Осінь, Роз де Марі (роздінси Маруся), Стругураш і прочая.

 

Ми з моїм кєнтом Вантьом Ягоу (Яга його прозвали за тошо мав довгі нігті і шкрабав дітей ними в голову) приходили до Ивана Ивановича з немеряними флєшами фаустами чорнила і до ранку наливали, а він розказував тєлєги про триголового змія, про рибу кит, єка перегородила Черемош, про то єк Ковпака вчив стрілєти вночі, лєжєчи на землі, бо з зємлі видко небо і тоди чоловіка вночі мож вцілити.

 

Иван Иванович був найдужчий мисливец в горбах. Ходив тіко в Чорногору – брав бика (оленя), медведя, замісника медведя, так він називав борсуків (з них сало помічне при запаленні легенів). На столі під чорнило завше була бужениця з медведя або з оленя.

 

Єкос в Чорногорі Иван Иванович бехнув рись і приніс тхаті маленьке котєтко тої рисі. Воно жило в него в хаті бігало під ногами і називалоси Маріка, єк покойна жінка Ивана Ивановича. Їло рибку, кулешю, бринзу – всьо шо давали, але найбільше любило єблука Йону. Я приносив разом з чорнилом пару йон і Маріка сиділа межи флєш на столі і гризла тоту йону, вся в попелі від бичків. Иван Иванович сваривси з неу єк з покойноу жінкоу, а коли вже напивавси до посинєнія, то казав – Марі принеси ко хлопцєм шє бужениці і Маріка скакала за піч і тєгла відтиу здоровенний кавал буженого ведмежого мнеса на стіл.

 

Коли Маріка виросла то втекла в ліс недалеко від хати – Иван Иванович ходив з йонов до того лісу годував Маріку і говорив з неу про то шо сини їго називают ковбоєм і випивают їго чорнило. Жєлівси тіпа. Помер Иван Иванович на Свєт вечір – захлинувси риготинов. 

Старі люде кажут, шо хто вмирає на велике свєто, то зразу попадаї в рай.

Автор: perkalaba_real